Дослідники вважають, що з плином історії музичного мистецтва можна розрізнити три основні форми його побутування. Це - синкретична, естетична та віртуальна форми.
- Першу - синкретичну форму музикування визначає синхронізм творення, втілення та сприйняття музики. Це - найстаріша форма побутування музики. Музичний жанр виступає передусім як канон, що забезбечує відтворення відповідної певній традиції ситуації. Основною функцією жанру стає комунікативна функція
- Друга - естетична форма з'явилася з розвитком нотного запису. Музичний жанр стає естетичним феноменом. Музичні твори подаються слухачеві. Цій формі характерне злиття строгої організації з чуттєво повноцінною звуковою та інтонаційною формою. Основною функцією жанру стають семантичні функції.
- Третя - віртуальна форма (т. зв. шизофонія) виникла з появою та розвитком індустрії звукозапису, що призвела до розриву між виконанням та сприйняттям музики. Від попередніх форм побутування музики, шизофонічну форму відрізняє те, що музика може прослуховуватись слухачем практично в будь-якій ситуації. На зміну публіці приходять відокремлені слухачі. Основною функцією жанру стають структуротворчі функції, що часто призводить до плутанини понять жанру і стилю, особливо стосовно популярної музики. В багатьох випадках більш вдалим терміном музикознавці вважають термін «музичний напрямок».
Немає коментарів:
Дописати коментар